Людяність і ненависть: чи ще це все актуально? Ludzkość i nienawiść: dlaczego wszystko ma znaczenie?

Ця ненависть, ця лють потрібна українцям. Вона надає нелюдських сил, вона дозволяє не спати ночами та йти в бій, вона дозволяє стояти пліч-о-пліч, захищаючи свою землю до останньоїкраплі крові. Було б безглуздо просити воїнів на передовий не ненавидіти. Ненависть – це джерело їх внутрішнього палива. Не єдине, звісно, але дуже важливий.

Але я бачу, як ненависть просочується далі. Набагато далі. Багато моїх друзів говорять про те, що кожен росіянин - ворог. Що ні до кого з їх не повинно бути пощади ніколи. «Нехай вони всі вмиваються кров’ю.» "Не буває хороших росіян» - один пост з тих, що все частіше миготять меседжів у стрічці мого фб. Цю думку я можу зрозуміти, адже 81 відсоток росіян підтримують агресивну політику Путіна. Але!

Я не хочу і не оцінюватиму людину за кольором обкладинки його паспорти. На його погляди, переконанням, вчинкам – так, однозначно. Але не за національностю. Хоча присягаюся, ці погляди і вчинки я розглядатиму під мікроскопом. Тому що варіант «нейтральності» у нинішніх обставин уже не прокочує. Не можна залишатися в нейтральній позиції по відношенню до насильству.

Так, росіяни загубились як нація, це безперечно. І в цьому є частка відповідальності кожного. Але взагалі-то сенс відповідальності - саме в можливості її визнати та нести. І я бачу, як багато людей зросійськими паспортами це роблять. Як я можу їх ненавидіти? Вони знаходяться під найжорстокішим пресингом співвітчизників, загрозою репресій, розвалюється економіки, але вони продовжують говорити про свою позицію. A nawet jeśli milczysz o swojej pozycji, ale zachowasz to dla siebie - to też jest ważne. Nie nienawidzę ich, póki mam siłę.

Anastasiia Popenko
[email protected]