Серія 2. Про наболіле. У росії відтепер «сухий закон»? O bólu. Czy od teraz w Rosji będzie „suche prawo”?

Тихонечко, під шумок сталося чергове загострення санкційної війни, що зачіпає чи не кожного дорослого росіянина. Ні, не про валюту, яку російський Центробанк посадив під нові заборони, — ця тема вже відіграна і пережита. Тут гірше. Удар — по «святому» і навіть «сакральному».

По «рідкій валюті».

У Росії раптово і різко виросли ціни на ... горілку. Почалося все зі спеціалізованих алкомаркетів типу "К&Б", а продовжилося вже у винних відділах звичайних "П'ятірочок" з "Перекрестками".

Власне, про подорожчання алкоголю його дистриб'ютори заговорили відразу після першого раунду санкцій. Першими відреагували на зміну ситуації найбільші російські імпортери - Simple Group та Ladoga. Вони ще на початку березня заявили, що «коригують ціни на продукцію у зв’язку з поточною економічною ситуацією» в Росії. Але йшлося переважно про імпорт. За словами її представників, перегляд цінників планувався ще у січні у зв'язку з підвищенням відпускних цін постачальників через неврожай винограду в Європі, зростання вартості компонентів продукції та збільшення транспортних витрат. Але насправді «заплановане раніше планове підвищення цін наклалося на необхідність їх коригування у зв'язку з поточною зміною курсу валют, і це призвело до того, що на окремі товарні позиції... сукупне підвищення ціни виявилося більшим».

Якщо відмовитися від морального боку «грішного» товару і подивитися на чисту економіку… Горілка цілком і повністю, від пляшок і пробок до власне зілля, виготовляється в Росії, на російських заводах, з вітчизняної сировини. Логістика, дистрибуція, роздріб - все ж таки внутрішнє. І ажіотажного попиту на рідку валюту немає: люди за 30 років нової Росії звикли, що цей товар на полицях присутній завжди. Тобто, ось це 15% подорожчання соціально чутливого продукту — найкраще свідчення реальної імпортозалежності Росії навіть там, де в неї нібито «все своє».

Бо частина обладнання сучасних лікеро-горілчаних заводів – імпорт. Система управління підприємством - на іноземному ПЗ та комп'ютерах. Машини та фарби для друку етикеток - імпорт. Автомобілі для розвезення товару на склади та за роздрібними точками — теж закордонні, у кращому разі частково локалізовані до РФ. Навіть сировина для спирту, від зернових до коренеплодів, має «імпортну компоненту»: те саме насіння, наприклад. Ну і кредити на розвиток ті ж Beluga Group та Ladoga Group залучали на західному ринку.

Ну хоч тепер вам, ідіоти-путріоти, хоча б трохи зрозуміло, що в сучасному світі «автономність» неможлива, а Росія без торговельно-економічних зв'язків із Заходом — це типова курка без голови: ще біжить, але вже не альо?

Anastasiia Popenko
s.popenko2010@gmail.