Маленька дія – велике діло! Małe działanie- wielka sprawa!

Зараз не час на деморалізацію і самодеструкцію, зараз варто розуміти, що кожна дія в ім'я держави є важливою та доленосною. Зараз, немає поділу на важливе і неважливе, на більше і менше, на потрібне і непотрібне, зараз час діяти і забути про осудження.

Прикладом важливого внеску і турботи про українське суспільство є допомога біженцям на польських кордонах. Люди, котрі залишивши свій дім, свідомо їдуть у невідоме, щоб просто врятувати своє життя та життя своїх дітей. Їм не просто важливо допомогти відчути себе у безпеці, їм важливо пояснити формальні аспекти перебування на території Польщі.

Однією із відважних волонтерок, котра без вагань поїхала з Катовіц на кордон Медика, щоб допомагати і підтримувати свій рідний народ – є Юлія Стеф'юк. Юлії 20 років, вона є студенткою Сілезького університету, а також працює в Ośrodku Wsparcia Cudzoziemców в Катовіцах та на Dworcu PKS в інформаційному пункті.

На питання чому саме вона вирішила їхати на кордон, Юлія без вагань відповідає: „Я хочу зробити все від себе можливе, а навіть більше, щоб допомогти. В мене присутнє почуття провини, що мої батьки та друзі перебувають у постійному страху від шуму сирен та трагічних новин, а в мене все добре, хоча це не так, оскільки я сильно страждаю психологічно та емоційно. Тому і стараюсь робити все, що можу, щоб як-як-якнайбільше допомогти.”

Більшість громадян України, котрі зараз знаходяться закордоном або ж в безпечних містах на території держави, відчувають синдром „провини вцілілого”. Це глибоке деструктивне відчуття, базовими складовими котрого є жаль, смуток та провина. Кожен українець, життя котрого не підлягає загрозі хоче взяти на себе частинку болі та страждань з гарячих точок – міст України в котрих Російська Федерація проводить активні бойові дії, а саме : безжалісно обстрілює житлові комплекси, лікарні, дитячі будинки та стратегічно важливі об'єкти.

Юлія вибрала правильну стратегію боротьби з даним явищем, оскільки, замість того, щоб впасти в режим жертви, дівчина раціонально проаналізувала свої можливості і почала ДІЯТИ!

Саме дії допомагають вийти із деструктивного стану, а окрім цього, несуть величезну користь для України, для нашої перемоги.

„Як тільки я прийшла в пункт прийому біженців, в мене був шок…Це неможливо описати. Люди сплять на землі…Опанувавши себе, я почала виконувати доручені мені завдання і на душі ставало легше.”

Юлія, як і кожен з нас, безумовно вірить у перемогу України і робить все, на що здатен, щоб вона нарешті прийшла у серце і дім кожного українця.

Solomiia Mykytsei
[email protected]