Зустріч двох мавп на космодромі: що в результаті?

Вчорашній виступ Путіна став, я дивлюся, настільки розчаровуючим, що досі навіть ніде не виклали його повного тексту – видання бояться його цитувати у повному обсязі. Адже якщо висловити одним словом його загальний настрій, то це буде СМИРЕННЯ. Найбільше вразило,
як Путін описав "подолання Росією санкцій" - які, за словами навіть самих американців, офіційно називаються "пекельні", "сатанинські" і "ті, що калічать". То що сказав Путін? Що Росія ці санкції буде "обходити", "не вийде через одну країну - треба знайти іншу, не вийде через цю - знайти третю, четверту..."
Стільки туги та безпорадності звучить у цьому переборі! Ну да ну да. Чи не через Іран – так через Індію, не через Індію – так через Північну Корею. Не було навіть натяку на щось переможне - на кшталт "ми їх змусимо", "всі санкції скасують", "у нас є способи переконати відмовитися" тощо, взагалі - хоч чогось! Ні. "Ми маємо замість західних комплектуючих розвинути своє імпортозаміщення". Блін - нічого, що ти те саме говорив і 8 років тому, і навіть 12 років тому, коли навіть і самих санкцій ще не було?
І далі якісь зовсім дитячі мантри про "нам треба боротися з бюрократією" і "я вірю в малий бізнес". Про Україну спеціально підкреслив, що Головною Метою (!!) всієї "спецоперації" було, як раптово виявилося, врятувати... народ Донбасу, що страждає! Бачили? А під Київ тоді навіщо заходили танковими групами? Донбас не там, ау!
Тобто загальний рефрен такий: ми, дорогі друзі, зараз опинилися у повному лайні, виходу немає, тому терпітимемо, страждатимемо і якось пристосовуватимемося.
В принципі, відвертість похвальна, все саме так і є – але де в такому разі вказівка на власну провину? Чи все трапилося якось САМО?
Ну і головне - звичайно, всі ці сумні путінські констатації перебувають у разючому, абсолютно кричущій суперечності з настроями народних, з дозволу сказати, мас. Там-то все навпаки - маси перебувають у стані істеричного ентузіазму, їх б'є, вони в передчутті "останній бій, він важкий самий..." І тут великий Нацвождь згаслим голосом пропонує "третю країну" шукати. Яка нам хоч що-небудь продасть і хоч щось у нас купить.
Ніколи ще, мабуть, між вождем та натовпом не було настільки сильного дисонансу. Причому та й інша сторона, кожна по-своєму, старанно обманюють себе: вождь прагне всіх переконати, що "нічого страшного, перетерпимо", а маси самі себе запевняють, що "все було правильно, тільки трохи недотиснули".