Козацькому роду – Нема переводу. Siła i kozacki duch

Не зважаючи на те, що кібервійна є однією з ключових складових повномасштабної війни в Україні, ми повинні зберігати раціональний підхід до ситуації, довіряти тільки підтверженим джерелам та фільтрувати потік щоденної інформації. Головний завданням інформаційних атак - є введення в паніку читача або ж глядача. Кожному з нас варто це розуміти, оскільки саме таку ціль переслідує Путін, йoму потрібне слабке і деморалізоване українське суспільство, що втратило віру у владу та ЗСУ і готове виконувати будь - які умови імперіаліста. Але такого ніколи не буде, бо ми маємо сильний козацький дух.

Наші громадяни щоденно виконуюють неймовірний обсяг різноманітної роботи і докладають всіх зусиль, щоб наша країна впевнено йшла до перемоги.

До нашої редакції звернувся студент Ярослав, котрий зараз знаходиться у Запоріжжі і кожного дня працює разом зі своєю сім'єю над посиленням безпеки рідного міста.

Ось його лист:

„Вітаю всіх і кожного з вас у цю лиху для нашої країни годину.

Мене звати Ярослав, мені 22 роки. Я навчаюся в Сілезькому університеті за спеціальністю «Римська філологія». Зараз я в Запоріжжі. Місто, яке мені подобається більше всього на світі. Місто, яке є колискою українського козацтва. Місто, яке лише нещодавно відкрило нову сторінку своєї історії після будівництва нового мосту, який ми будували майже 20 років. І за один ранок книга нової історії, перетворилася у книгу жахів не лише для нас, запорожців, а й для всієї нашої улюбленої України. І я знаю, що кожен з вас розуміє, що я маю на увазі. І я переконаний, що кожному з вас подобається своє місто так само, як і мені. Чесно, цілком і всім серцем. Ми всі і так добре знаємо, що відбувається. Саме 24 лютого всі українці усвідомили, що це таке і що міститься в слові війна....

Зараз Запоріжжя готується захищати місто. Усі, що залишилися, з лопатами в руках копають окопи та укріплення. Страшно про це думати, страшно дивитися.

Не залишилося ні слів, ні навіть емоцій. Ми зараз просто виконуємо свою роботу. Кожен щось робить: діти, жінки, студенти, учні. Ми не спимо, не їмо, ввечері не приймаємо душ. Для нас життя зупинилося. Ми більше не думаємо про те, щоб влітку їхати на море, а взимку кататися на лижах. Всі сьогодні думають про те, як ми святкуватимемо нашу перемогу. І це буде обов’язково, бо Україна бореться за правду, бореться не лише за свою свободу, а й за мир у всій Європі. Дякуємо всім, хто нам допомагає. Вірте і моліться за наше військо. Мир у Європі сьогодні залежить від України. І ти це знаєш.

Слава Україні!”.

Ярослав, як і кожен з нас, є прикладом постави українця, який не словом, а ділом доводить, що наша Україна є сильною, єдиною і обов'язково переможе!

Solomiia Mykytsei

[email protected]