Я не твій брат, Ти не сестра моя (ja nie jestem twoim bratem, ty nie jesteś moją siostrą)

В Україні вже одинадцятий день триває війна. Наше цивільне населення, дитячі лікарні, зелені коридори для біженців, адміністративні будівлі та історичні пам'ятки бомбардують російські літаки, а населення Росії тихо сидить у своїй зоні комфорту і беззаперечно вірить пропаганді та дезінформації, котру так активно поширюють російські ЗМІ.
Для них найбільшою проблемою стало закриття магазину „ІКЕЯ”, про що свідчили відео з торгових центрів, де росіяни б'ються та штовхають один одного , щоб потрапити у магазин та встигнути купити останні доступні для них товари. Примітивне мислення мас очевидне! Дивно, але ніхто з них так і не задав собі запитання: „а що такого мусила зробити моя країна, щоб найвідоміші світові бренди почали масово її покидати?”.

В той час, як росіяни, роблять з себе посміховисько в чергах до магазинів, український народ сміливо і впевнено йде до перемоги. Мітинги у найбільших містах світу, дають свій результат. Нас чують, наші прохання і потреби починають реалізовувати головні світові лідери.

Ми більше ніколи не будемо братами, оскільки гени у нас різні. Відважний козацьких дух віроломно веде неозброєних людей зупиняти танки, виносити міни голіруч у лісосмугу, протестувати в окупованих російськими військами містах.
Ми привикли добиватися свого і це підтверджують наші дії. Жителі окупованого Херсону змогли вигнати окупантів з міста, без зброї, оскільки внутрішній стержень та відвага, мають набагато більшу силу ніж автомат.
У нас різні цінності, українці готові йти до останнього, а росіяни готові терпеливо змиритися і робити з себе жертв, котрі тепер вимушені носити білоруський трикотаж.

Solomiia Mykytsei
[email protected]