Минуло майже 200 років, а слова Кобзаря актуальні як ніколи. З таких, здавалось би давніх часів, в Росії, нажаль, нічого не змінилось. Як і колись, росіяни вважають нашу землю своїм шматом, і не можуть примиритися з тим, що Україна - давно суверенна та неподільна держава!
Чи нам до Шевченка і його вшанування в час, коли Україна палає і бореться? Нагадалося часто цитоване: “...Тоді за що ми воюємо?”. Вшанування Тараса Григоровича — це не лише про данину поваги і пам’яті, а й про інстинкт виживання нації, особливо в лихі часи. Адже саме він заклав основу нашої модерної ідентичності, першим сказавши за що ми воюємо. І проти кого.
Зі всієї поваги до його попередників, яких і він шанував і заповідав шанувати за весь їхній внесок в збереження мови, основ нового письменства тощо, і Котляревський, і Основ'яненко, і навіть дошевченківські романтики все одно залишалися вірнопідданими імперії, “одного батька, царя білого, дітьми”. Тарас Григорович ж першим прийняв зовсім іншу сторону, письменник став опозиціонером царського режиму. Він викривав та висміював у своїй поезії омосковлене візантійство, зокрема у комедії «Сон». Пародійний образ царя-медведика та опенькоподібної “богині”-цариці коштували Тарасові нелюдського вироку за такий сміливий виклик імпералізму. Сучасники одразу відчули вагу того, що відбулося. І їм стало моторошно. Саме тоді було перейдено рубікон між інфантильним минулим під покровом нерідного імперського батюшки та самостійним, дорослим національним майбутнім, за яке доведеться пролити чимало крові.
Минули століття, а ми і далі вимушені проливати свою кров…
Пошукуючи мотивацію злочинних дій Путіна, історики говорять про імперські амбіції; політологи — про кагебістськість та ефесбешність; психологи — про ображене самолюбство та комплекси; а просто нормальні люди — про маразм, параною, неадекватність і варварство... Намагаючись розвернути історію догори ногами, повернутися до формату царської імперії двохсотлітньої давнини, Путін вдається до засобів жалюгідного нехриста, якому невтямки, що насиллям зможе досягнути тільки ефекту, діаметрально протилежного, аніж те, на що сподівався.
Але український народ вірить в свої сили та в пророчі слова Кобзаря!
«І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!»
«І мертвим, і живим, і ненародженим»
Ми обійнялися, Тарасе Григоровичу, і ці міцні обійми не розірве жоден ворог! Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках, хтось веде інформаційну війну, хтось дбає про біженців, купує їм необхідні речі та їжу, створює прихистки, хтось переказує гроші та закуповує необхідне, евакуює, рятує з-під завалів, хтось дбає про своїх близьких і вже будує плани на майбутнє. Ми тримаємось і будемо триматись разом, і разом вигукнемо довгоочікуване «Перемога!».
Kateryna Yakovleva
[email protected]
Reklamy "na celebrytę" - Pismak przeciwko oszustom
Dołącz do nas na Facebooku!
Publikujemy najciekawsze artykuły, wydarzenia i konkursy. Jesteśmy tam gdzie nasi czytelnicy!
Dołącz do nas na X!
Codziennie informujemy o ciekawostkach i aktualnych wydarzeniach.
Kontakt z redakcją
Byłeś świadkiem ważnego zdarzenia? Widziałeś coś interesującego? Zrobiłeś ciekawe zdjęcie lub wideo?
